Перейти до основного вмісту

"Травнева пісня" Йоганн Вольфганг Ґете 🌸



Сміється природа радо мені,
Як сяє сонце по зимнім сні!
Барвисті квіти по всіх лугах,
Пташині хори по всіх гаях,
І в кожнім серці радість, весна:
О земле, сонце, любов ясна!

Любов моя, ти світлий чар!
Ти злото ранніх нагірних хмар!
Твій подив свіжим лугам, полям,
Благословення траві й квіткам...
Дівчатко любе, дівча ясне!
Як зір твій сяє: ти любиш мене!

Як жайворонок — повітря й спів,
Як чиста квітка — росу полів,
Тебе люблю я гарячим чуттям,
Ти радістю, сміхом, новим життям
Підносиш спів мій, хвилюєш кров..
О, будь щаслива, моя любов!

Переклад М. Зерова



«Травнева пісня» (німецькою)
Mailied


Wie herrlich leuchtet
Mir die Natur!
Wie glänzt die Sonne!
Wie lacht die Flur!

Es dringen Blüten
Aus jedem Zweig
Und tausend Stimmen
Aus dem Gesträuch.

Und Freud und Wonne
Aus jeder Brust.
O Erd, o Sonne!
O Glück, o Lust!

O Lieb, o Liebe!
So golden schön,
Wie Morgenwolken
Auf jenen Höhn!

Du segnest herrlich
Das frische Feld,
Im Blütendampfe
Die volle Welt.

O Mädchen, Mädchen,
Wie lieb ich dich!
Wie blickt dein Auge!
Wie liebst du mich!

So liebt die Lerche
Gesang und Luft,
Und Morgenblumen
Den Himmelsduft,

Wie ich dich liebe
Mit warmem Blut,
Die du mir Jugend
Und Freud und Mut

Zu neuen Liedern
Und Tänzen gibst.
Sei ewig glücklich,
Wie du mich liebst!



Мітки:

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

"Дитя Ноя" Ерік-Еммануель Шмітт переказ Юлії Овчаренко-Пахарчук

Десятилітній хлопчик щонеділі приходив на аукціон дітей, там обирали дітей для всиновлення. Серед публіки могли бути справжні батьки, що нарешті повернулися з війни, або подружжя, які бажали когось усиновити. Щонеділі хлопчик приходив на той поміст з надією, що його впізнають і заберуть, а якщо не впізнають, то хоча б просто виберуть. Він шукав в очах усіх прихожих знайомі обличчя та чекав на заповітні слова на кшталт: «Синку!» або «Ось він! Я хочу цього! Я його всиновлюю!». Найбільше хлопчик переживав, що його не оберуть через його взуття, бо воно було настільки діряве, і тримались купи тільки через багнюку, яка була на ньому. І якщо черевики почистити, то існувала імовірність, що вони зовсім зникнуть. Але його гріла думка про те, що лише через взуття його не можуть не обрати. Бо він старанно мився причісувався і був дуже гарним хлопчиком. Авторка переказу Юлія Овчаренко-Пахарчук При використанні матеріалу, прошу вказувати посилання на статтю. "Дитя Ноя" Ерік-Еммануель Шмітт...
Дописати коментар
Докладніше

🛶 Аудіовірш "Листівки з видами міст" Джанні Родарі. Аналіз вірша "Листівки з видами міст"

 Послухати Аудіовірш "Листівки з видами міст" Джанні Родарі. А також послухати а наліз вірша за посиланням https://youtu.be/ISd8cVeWWec Поштові листівки з видами міст Купує в Італії кожен турист. Ось Рим — Колизей, Капітолій і Форум… Мілан зі славетним готичним собором. Ось Піза з своєю похилою вежею. Венеція-краля з каналів мережею. Ось Генуя — гавань, палаци блискучі, Неаполь — затока, Везувій димучий… Чудово! Прекрасно! Розкішнії види! А глянь за картинки — чи так воно вийде? Чи справді в Венеції тільки й роботи — Гондоли ганять і співать без турботи? Чи справді безжурні неаполітанці Тільки те й знають, що гульки і танці? Не вірю я чужим речам, А вірю я своїм очам. Дозвольте, синьйори, самому розглянуться На всі ті міста — у натурі, без глянцю. Хай сам подивлюся, Хай сам я побачу, Кому як живеться, Хто скаче, хто плаче. Хай сам я узнаю, Хто як міркує, Хто діло робить, Хто байдикує, Хто на роботу йде не сні давши, Хто спать лягає не обідавши, Та ще й на камені на голому, Б...
Дописати коментар
Докладніше

Вірш "Невпевненість" Адам Міцкевич

  Вдалині від тебе не тужу, не плачу, Розуму не трачу, як тебе побачу, А проте, як часом довго не стріваю,- Все чогось сумую, все когось шукаю. I в журбі до серця підплива питання: Чи це тільки дружба, а чи це кохання? Ти з очей зникаєш, і вже я не в силі Одновити в думці риси твої милі, Хоч мені й говорить прагнення щоденне, Що ти завжди близько, завжди біля мене. Та мене хвилює давнє запитання: Чи це тільки дружба, а чи це кохання? Сумував я тяжко, та своєї скрути Не давав ніколи я тобі відчути; Без мети блукав я і втрачав дорогу, А прибившись часом до твого порогу, Входив я, сховавши в серці запитання: Чи це тільки дружба, а чи це кохання? Задля тебе навіть смерть була б легкою, В пекло я подався б для твого спокою, Хоч не маю зваги серцю наказати — I твоїм здоров'ям, і спокоєм стати. Сушить мені мозок те лихе питання: Чи це тільки дружба, а чи це кохання? Як руки твоєї дотик відчуваю, Наче в любий спокій весь я поринаю. Я б заснув навіки в тую мить, здається, Коли б не будило с...
Дописати коментар
Докладніше