Перейти до основного вмісту

Вірш для тата "Я для свого ТАТА" Юлія Цезар


Вірш для тата "Я для свого ТАТА" Юлія Цезар. 💓 Слова, які захоче почути кожен тато



Я для свого тата зірочку спіймаю, 
ви уже подумали, що я не дістану,
 і дуже маленька і не дотягнусь,
 а я із сачком навшпиньки підіймусь.

І зірку звичайно не з неба зніму,
 а в нашій квартирі з люстри стягну,
 сама я зробила її золоту,
 і там написала що татка люблю.
 Татусь так зрадіє, що впаде із ніг,
 а я зготувала йому вже барліг,
 з ковдр і подушок, щоб він як впаде,
 то в справжню батутну країну зайде.

 Ось так я щасливим татуся зроблю,
 а ще чай солодкий йому я заварю, 
І бороду чорну ще полоскочу,
 щоб мій “їжачок” - насміявсь досхочу.
 Автор Юлія Цезар





Мітки

Мітки:

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Завтра, завтра і так далі... Джон Апдайк | Tomorrow and Tomorrow and So Forth by John Updike

Одинадцятий "Д", мов вихор увірвався до класу 109. Відчувши перезбудження школярів, Марк Проссер вирішив що буде дощ. Він уже три роки викладав у середній школі, а учні, як і раніше, дивували його. Вони були дуже чутливими тваринами і безпомилково реагували на найменше коливання барометра. Брут Янг забарився у дверях. У той час як коротун Баррі Снайдер хихотів собі в лікоть. Пролунав сценічний сміх Баррі здійнявся і впав, занурюючись у якусь мерзенну таємницю що треба було смакувати і пересмаковувати. Потім смішок здійнявся ракетою, сповіщаючи, що у нього, коротуна Баррі, був спільний секрет із захисником зі збірної школи. Баррі плекав своє становище блазня при Бруті, а захисник не звертав на Баррі ніякої уваги: вивернувши шию, він видивлявся щось за дверима. Але і його захопив потік тих, що напирав ззаду, як він не чинив опір… Прямо на очах у містера Проссера, подібно до вбивства, зафіксованого на фризі, що зображає життя королів і королев, хтось штрикнув дівчинку олівцем....
Дописати коментар
Докладніше

Вірш "Невпевненість" Адам Міцкевич

  Вдалині від тебе не тужу, не плачу, Розуму не трачу, як тебе побачу, А проте, як часом довго не стріваю,- Все чогось сумую, все когось шукаю. I в журбі до серця підплива питання: Чи це тільки дружба, а чи це кохання? Ти з очей зникаєш, і вже я не в силі Одновити в думці риси твої милі, Хоч мені й говорить прагнення щоденне, Що ти завжди близько, завжди біля мене. Та мене хвилює давнє запитання: Чи це тільки дружба, а чи це кохання? Сумував я тяжко, та своєї скрути Не давав ніколи я тобі відчути; Без мети блукав я і втрачав дорогу, А прибившись часом до твого порогу, Входив я, сховавши в серці запитання: Чи це тільки дружба, а чи це кохання? Задля тебе навіть смерть була б легкою, В пекло я подався б для твого спокою, Хоч не маю зваги серцю наказати — I твоїм здоров'ям, і спокоєм стати. Сушить мені мозок те лихе питання: Чи це тільки дружба, а чи це кохання? Як руки твоєї дотик відчуваю, Наче в любий спокій весь я поринаю. Я б заснув навіки в тую мить, здається, Коли б не будило с...
Дописати коментар
Докладніше

Запах думки Роберт Шеклі детальний переказ (Запах думок)

Поштар Лерой Кліві летів крізь неколонізоване зоряне скупчення Сергон і зрозумів, що система вентиляції і охолодження працює не так як завжди. Попри те, що система була ввімкнена на повну потужність, корабель і надалі нагрівався. Пального у баках не залишилося. Кліві зв’язався з поштмейстером бази і повідомив, що буде летіти до найближчої планети З-М-22, якщо встигне долетіти на неї і корабель не розсиплеться. Бо крім зламаної системи вентиляції, на ньому були старі труби і прилади.  Слухати переказ Запах думки Роберт Шеклі на ютуб каналі Розумний котусь Він приземлився на планету, вистрибнув з розпеченого корабля і почав бігти. Сумка з поштою була прикріплена у нього на плечах. Від вибуху корабля його накрило ударною хвилею і він знепритомнів. Коли він отямився, то побачив поруч зелену тварину схожу на білку. Потім з'явився ще зелений вовк. Крім кольору їх об'єднувало те що вони були сліпі і глухі. У вовка були ікла, яким він планував з'їсти Кліві і від страху він знов...
Дописати коментар
Докладніше