Перейти до основного вмісту

🐓 Аудіоказка Півник та двоє мишенят Круть і Верть 🐭🐭 Казка Круть і Верть слухати. Казка на ніч ⭐⭐⭐

 


Жили собі двоє мишенят — Круть та Верть — і півник Голосисте Горлечко. Мишенята було тільки й знають, що танцюють та співають. А півник удосвіта встане, всіх піснею збудить та й до роботи береться. Ото якось підмітав у дворі та й знайшов пшеничний колосок.

— Круть, Верть, — став гукати півник, — а гляньте-но, що я знайшов!

Поприбігали мишенята та й кажуть:

— Коли б оце його обмолотити…

— А хто молотитиме? — питається півник.

— Не я! — одказує одне мишеня.

— Не я! — каже й друге мишеня.

— Я обмолочу, — каже до них півник. І взявся до ро­боти.



А мишенята й далі граються. От уже й обмолотив півник колосок та й знов гукає:

— Гей, Круть, гей, Верть, а йдіть гляньте, скільки зерна я намолотив!

Поприбігали мишенята.

— Треба, — кажуть, — зерно до млина однести та бо­рошна намолоти.

— А хто понесе? — питає півник.

— Не я! — гукає Круть.

— Не я! — гукає Верть.

— Ну, то я однесу, — каже півник. Узяв на плечі мішок та й пішов.

А мишенята собі одно скачуть — у довгої лози граються.

Прийшов півник додому, знов кличе мишенят:

— Гей, Круть, гей, Верть! Я борошно приніс. Поприбігали мишенята, пораділи:

— Ой, півничку! Вже тепер тісто треба замісити та пиріжечків спекти.

— Хто ж міситиме? — питає півник.

А мишенята знов своє.

— Не я! — пищить Круть.

— Не я! — пищить Верть.

Подумав, подумав півник та й каже: — Доведеться мені, мабуть.

От замісив півник тісто, приніс дрова та й розпалив у печі. А як у печі нагоріло, посадив пиріжки.

Мишенята й собі діло мають: пісень співають, танцюють.

Аж ось і спеклися пиріжки, повиймав їх півник, виклав на столі.

А мишенята вже й тут. І гукати їх не треба.

— Ох, і голодний я! — каже Круть.

— А я який голодний! — каже Верть.

Та й посідали до столу.

А півник і каже:

— Стривайте-но, стривайте! Ви мені перше скажіть, хто знайшов колосок?

— Ти, — кажуть мишенята.

— А хто його обмолотив?

— Ти, — вже тихіше відказують Круть із Вертем.

— А тісто хто місив? Піч витопив? Пиріжків напік?

— Ти, — вже зовсім нищечком кажуть мишенята. — А що ж ви робили?

Що ж мали казати мишенята? Нічого. Стали вони тут вилазити з-за столу, а півник їх і не тримає. Хто ж отаких лінюхів пиріжками пригощатиме?




Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Дитя Ноя" Ерік-Еммануель Шмітт переказ Юлії Овчаренко-Пахарчук

Десятилітній хлопчик щонеділі приходив на аукціон дітей, там обирали дітей для всиновлення. Серед публіки могли бути справжні батьки, що нарешті повернулися з війни, або подружжя, які бажали когось усиновити. Щонеділі хлопчик приходив на той поміст з надією, що його впізнають і заберуть, а якщо не впізнають, то хоча б просто виберуть. Він шукав в очах усіх прихожих знайомі обличчя та чекав на заповітні слова на кшталт: «Синку!» або «Ось він! Я хочу цього! Я його всиновлюю!». Найбільше хлопчик переживав, що його не оберуть через його взуття, бо воно було настільки діряве, і тримались купи тільки через багнюку, яка була на ньому. І якщо черевики почистити, то існувала імовірність, що вони зовсім зникнуть. Але його гріла думка про те, що лише через взуття його не можуть не обрати. Бо він старанно мився причісувався і був дуже гарним хлопчиком. Авторка переказу Юлія Овчаренко-Пахарчук При використанні матеріалу, прошу вказувати посилання на статтю. "Дитя Ноя" Ерік-Еммануель Шмітт...

🛶 Аудіовірш "Листівки з видами міст" Джанні Родарі. Аналіз вірша "Листівки з видами міст"

 Послухати Аудіовірш "Листівки з видами міст" Джанні Родарі. А також послухати а наліз вірша за посиланням https://youtu.be/ISd8cVeWWec Поштові листівки з видами міст Купує в Італії кожен турист. Ось Рим — Колизей, Капітолій і Форум… Мілан зі славетним готичним собором. Ось Піза з своєю похилою вежею. Венеція-краля з каналів мережею. Ось Генуя — гавань, палаци блискучі, Неаполь — затока, Везувій димучий… Чудово! Прекрасно! Розкішнії види! А глянь за картинки — чи так воно вийде? Чи справді в Венеції тільки й роботи — Гондоли ганять і співать без турботи? Чи справді безжурні неаполітанці Тільки те й знають, що гульки і танці? Не вірю я чужим речам, А вірю я своїм очам. Дозвольте, синьйори, самому розглянуться На всі ті міста — у натурі, без глянцю. Хай сам подивлюся, Хай сам я побачу, Кому як живеться, Хто скаче, хто плаче. Хай сам я узнаю, Хто як міркує, Хто діло робить, Хто байдикує, Хто на роботу йде не сні давши, Хто спать лягає не обідавши, Та ще й на камені на голому, Б...

Вірш "Невпевненість" Адам Міцкевич

  Вдалині від тебе не тужу, не плачу, Розуму не трачу, як тебе побачу, А проте, як часом довго не стріваю,- Все чогось сумую, все когось шукаю. I в журбі до серця підплива питання: Чи це тільки дружба, а чи це кохання? Ти з очей зникаєш, і вже я не в силі Одновити в думці риси твої милі, Хоч мені й говорить прагнення щоденне, Що ти завжди близько, завжди біля мене. Та мене хвилює давнє запитання: Чи це тільки дружба, а чи це кохання? Сумував я тяжко, та своєї скрути Не давав ніколи я тобі відчути; Без мети блукав я і втрачав дорогу, А прибившись часом до твого порогу, Входив я, сховавши в серці запитання: Чи це тільки дружба, а чи це кохання? Задля тебе навіть смерть була б легкою, В пекло я подався б для твого спокою, Хоч не маю зваги серцю наказати — I твоїм здоров'ям, і спокоєм стати. Сушить мені мозок те лихе питання: Чи це тільки дружба, а чи це кохання? Як руки твоєї дотик відчуваю, Наче в любий спокій весь я поринаю. Я б заснув навіки в тую мить, здається, Коли б не будило с...